Це було написано для похресника...

Ще не було і в думці
(І тим більше в ділі)
Зачати щось таке,
Що називалося б дитям.
А вже на небі,
У церковній книзі,
Було відведене те місце,
Де згодом мало появитися ім’я.
Не просто так,
Не для банального реєстру,
Не ручкою, а золотим пером
Там ангел особисто
Мав намір повідомити
Про ще одне нове життя.
Для когось це є «ще одне»,
А для твоєї мами - тільки перше,
Таке бажане, рідне й дороге…
Штовхалося, крутилося у лоні
Нагадувало, що воно живе!

І от вже перший крик,
І перший промінь сонця,
І тепле молоко з грудей,
І такі ніжні руки мами,
І голос, наче пісня суто для дітей.
А потім появився ангел-охоронець,
І хресні, ще одні батьки…
Незрозумілі перші звуки,
Поганий сон і дивний біль,
Незнаний ще тобою як такий.
І перші плавання, і сильна татова рука…
Присипки, памперси, водичка…
( чого ж вона така гірка?)
І перша зацікавленість, розумний погляд,
І посмішка…вона така одна…
І здогадка, мабуть, що сила -
Це міцно стиснені два кулачка.
Навчився хитрощів…І зрозумів, де дійсно добре.
Побачив і метеликів цікавих кольорів,
Зеленого смішного Шрека,
Який, здавалося, був явно не в собі...
І стільки ще судилося нового
Побачити, пізнати й помістити в голові…
Але це все по черзі, згодом…
А зараз час дивитися казкові сни !

Любов - незвідана, мабуть, віками,
Але така правдива і не потребує слів.
Вона незмінна і міцніє із роками,
Бо це любов усіх батьків!