За те, що любите нас до нестями.
За час, який вкладаєте роками,
За те, що не спите ночами, БО:
Тошнота, болять суглоби...
Поперек, спина і ноги...
Вже живіт такий великий,
Голод...ну страшенно дикий!
Ну коооли вже, Бооооже,
Може, чай хоч допоможе...
О, почалося...пора в роддом
Ааааа...коли закінчиться дурдом!?
Закінчився...якби нічого і не було...
Бажання спати як вітрами здуло.
Але у мами чудодійні руки,
Не хоче малеча більше розлуки.
"Животик болить, не можу заснути,
Жарко...ой, почало вже дути.
Мама, хочу твого молочка...
Розкажи ще віршик про бичка...
Мамаааа, зубки лізуть,
Ти мені потрібна!
Хочу на ручки, а ти така тендітна.
Спогади навчилися атакувати мозок.
Не заснеш, бо в голові:
Перша зустріч, перший крочок,
Перші зубки, перший рочок...
Перший клас...який невпинний час!
І вже дорослі стали діти...
І лиш тоді почали ми вас розуміти.
Мами, мамочки, мамусі!
Часто були важливішими нам друзі.
Часто плакали ви через нас,
Так мало ми проводимо із вами час.
Дякуємо вам, ріднесенькі, за все,
Хоча цього ну дуууже мало...
Безумовна любов понад усе!
І в ваших очах її завжди вистачало!
O.Osypova
Немає коментарів:
Дописати коментар