Золота осінь
за вікнами досі...
Світить сонце, та не гріє,
Хоча душа не менш радіє.
В ночі холодні,
дні дощові
нас зігрівають слова любові.
Теплом ми ділимось з людьми,
Хто ж тоді, якщо не ми!?
Хто подарує посмішку та блиск очей,
Хто обніматиме твоїх дітей,
Хто виражатиме повагу, вдячність!?
Виховуй у собі завжди порядність!
Золота осінь
за вікнами досі...
І кожний рік вона нас вчить,
Що нам потрібно навчитися жить!
Бачити завжди кольорові фарби,
Вміти говорити і сприймати жарти...
Розпізнати сенс свого життя
І навчитись виражати почуття...