Ода-привітання для голови
райдержадміністрації:)

А починалося усе спочатку…
Весна, Лісовичі…любов до ранку…
Народження майбутнього керівника
Щасливого 13-го, ще й п’ятниця тоді булА!
І крок за кроком, рік за роком
Знання атакували мозок напролом,
Школа, інститут (ого, та не один),
У голові в керівника книжковий магазин.
А далі по кар’єрній розфарбованій драбині,
І без зупину – лиш вперед, як лицар в бій,
Керуючий відділенням, заступник і директор,
За всі заслуги – орден, що над ліжком на стіні.
Про Вахнія вже можна написати байку,
За що вже бралася Світлана Шмагайло.
Могли б допомогти всі інші,
Та є в них справи дещо важливіші:
То ж треба з”їсти всі обіди,
Якими щедро ділиться наш голова безцінний.
За це ми можемо зробить йому чайок без цукру,
А як не буде премій, то досипим ложку-другу.
Але ми поважаємо Петровича Сергія,
Тож розраховуємо на кусок його терпіння,
Якого точно вистачає на вирощення клубніки,
А наш маленький колектив вам буде наче ліки.
Томилівка-Рокитне…парочка, яку вже поєднала доля
І посередником між ними є Вахній.
Їх розділяє лише 22 хвилини і дорога,
І кожен ранок це нові переживання для душі.
Порядок в кабінеті в шефа є завжди,
І щоб не було скучно, треба помогти.
Погодився на це маленький ланос,
Який і спричинив недавній казус.
І плюс сміливість лексусова далася взнаки,
Зустрілися на полі бою два авто, а за кермом Аси.
Все вже забулося…і, уявіть, якби не ми,
Хто б вам нагадував про ті часи?
Пройшло не мало, не багато,
Але в тісному колективі можна пережити все,
А що дається не так просто,
На допомогу в нас завжди «гаряченьке слівце»
І часто в нас яскраві сонячні моменти,
І настрій в кожного завжди на висоті,
Бо який батько – такі й діти,
Який Вахній – такими й будуть всі робочі дні.
А головне в команді – злагодженість дій,
Немало важним є і виконання плану,
Про це відомо Юлії Чернявській,
Яка це ставить перед фактом нашому султану.
Коли вже мова йде про більш серйозні речі,
Коли всі справи у районі термінові і доречні,
Швидкою допомогою стає Лариса Глюза,
В якої із Петровичем уже велика дружба.
Між кожним з нас уже міцний зв»язок,
І кожен знає про наш затишний куток,
Де можна від душі погомоніти (ми ж як діти)
У кафе-барі «Снігурі» нас раді всі зустріти.
Вареники, сальце і жарені качки…
Це вже смачна традиція або ж картина Рєпіна
«Не ждали»,
Не за горами ж Новий Рік, а ми ж то не готові до реклами,
Прийдеться бігти у спортзал скидати зайві кілограми.
Ми рідко граємо в азартні ігри,
Але поспорити для Вахнія – це стимул до активних дій;
Ну навіть як не схудне шеф на тих нещасних пару кілограмів,
Він все-одно для нас як еталон краси.
І недарма Ви цілий рік на цій посаді,
Таланту й розуму не відібрати, ні-ні-ні,
І колектив, який для вас як рятувальний круг,
Ми дякуєм, що Ви як батько, як порадник і як друг.
Щоб кожен день у Вас було чимало сили,
Щоби коньяк лише 5-зірковий пили,
Щоб появились всі можливі перспективи,
Щоби був час і на Париж і на Мальдіви.
І кожен з нас Вам скаже кілька слів,
А може пригадає декілька гріхів.
Ми разом зовсім небагато, тільки перший рік,
Тому признайтеся: «Ви інший, як були торік? »
А ми закінчуєм історію про Вас,
Точніше ставимо три крапки…І далі все покаже час,
Ще буде щось нове і не один наказ,
А зараз час вже випити: За всіх, За Вас, За Нас
З РІЧНИЦЕЮ, СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ, ВАС!